Характеристика петра судака з твору за сестрою


Аналізуючи образи персонажів повісті, слід наголосити, що Письменник утверджує думку, що під час братовбивчих війн занепадають такі людські риси як доброта і милосердя. Через весь твір проходить ідея неприйнятності для людства братовбивчих воєн. Старицький також майстерно виписує образ Антося Корецького — коханого Орисі. За походженням магнат, він виріс, виховався в козацькій родині на традиціях народної етики і моралі. І хоча волею обставин Корецький потрапляє до свого природного середовища успадковує родовий замоксвітоглядні незгоди з мораллю та глибокі почуття до Орисі, з якою виховувався в одній родині, і повертають його на бік оборонців фортеці. Чайковський визнавав два різновиди художніх творів на історичну тематику: такі, в яких зображено історичну добу й історичних осіб. У його історичних творах одного й другого планів. Доля села Спасівка, що на правому березі річки Самари, поблизу Дніпра, ввібрала в себе гіркий талан багатьох тогочасних українських поселень. Козацький рід славився тим, що всі його чоловіки у свій час побували на Січі. Тепер на За порідді служив Петро Судак. Рідні Петра жили у Спасівці. Дід учив онука лицарського ремесла. Павлусь щиро дружив із сестрою Ганнусею, діти дуже любилися. Тихої ночі напали на Спасівку татари, підпалили село, пограбували. Багато спасівчан полягло, живих забрали в ясир. Серед полонених була сестра і батько Павлуся Судака; мати і дід хлопчика загинули. Павлусеві вдалося втекти на татарському коні. В степу він зустрівся з козаками, серед яких був брат Петро. Козаки розбили кіш, визволили бранців-спасівчан, а з ними й Степана — Павлусевого батька. Ганни вже не застали в степу. На відміну від батька і старшого брата, які змирилися, що спіткало Ганю, Павлусь вирішив розшукати сестру. По дорозі до Криму він зазнав багато лиха. Та кінець повісті щасливий — кмітливий і завзятий герой Павлусь разом із сестрою повернувся в Україну. На сторінках повісті реально плавно переходить у фантастичне і навпаки. Так автор ставить перед своїм юним героєм завдання явно не на його вік. Однак Павлусь, ідучи шляхом, яким у фольклорних розповідях мандрували богатирі героїко-фантастичних казок, здобуває перемогу. Проза історико-пригодницького та жанру Михайла Старицького цікава, насичена образами, подіями. Варто також відзначати, що Старицький, як і Куліш, орієнтувався на майстрів світового рівня, однак майстерність побудови творів, динаміка і драматизація, насиченість перипетіями залежить від таланту й естетичного смаку письменника. Загалом розгляд літератури в Україні того часу свідчить про високу майстерність письменників у зображенні подій, явищ та характерів. Література ХІХ — початку ХХ століття знаменувала собою появу таких велетнів як Івана Франка та Лесі Українки. Жанр історичної прози середнього обсягу початку та першої чверті XIX ст. Ставлення письменників цього періоду до історичних подій відзначається анекдотичним їх розумінням, перевагою комічного, яка передбачає і такі особливості інтерпретації історії, як відсутність міжчасового зв'язку історичних прецедентів, тенденція до змалювання найближчих до сучасних авторам подій. Цими факторами, на наш погляд, частково зумовлений і вибір персонажів, що діють у творах прози історико-мемуарного спрямування: обмаль історичних осіб, і серед них в основному ті, кого автори знали якнайкраще або особисто, або за сімейними архівами. Проте проза цього періоду подає і перші зразки інтерпретації образу "справедливого розбійника" - українського Робін Гуда зі всіма провідними компонентами цього інтертекстуального образного типу "Гайдамак" Сомова, "Предание о Гаркуше" Квітки-Основ'яненказ його нахилом до трагічного роздвоєння. Додаткове досягнення, яке можна віднести на долю Є. Гребінки, полягає у висуненні на арену історичних подій ідеї фаталізму в особі "маленької людини", що є лише одним із кількох способів функціонування комплексу вигаданого героя твору. Аналіз поетикально-композиційної системи творів цього періоду дозволив зробити такі висновки про особливості їх стильової специфіки: - написання їх переважно російською мовою - результат того, що інтерес митців до народного тільки починав набувати рис професійності; - невироблена сукупність засобів портретної характеристики персонажів зумовила бідність портретних описів та загальну конспективність викладу фабульно-сюжетної послідовності, пряме вираження дидактичних концепцій словами автора; - тропеїчний бік художнього мовлення цього періоду засвідчує переважне застосування літературної алегорії, рідше - свідоме наслідування фольклорного стилю оповіді, який лише подекуди має традиційні епічні властивості. Способи конструювання художнього хронотопу класицистичної та преромантичної історичної прози надають набагато більшу увагу інтерпретації часового, ніж просторового, компоненту художньої реальності. Ймовірно, передумовою цього є ідейно-естетична прагматика авторів при переважному спрямуванні художнього часу в минуле, тенденція до гармонізації кількісного співвідношення авторського та персонажного хронотопу з історією. Морально-етичні настанови історичної повісті XIX - початку XX ст. Її повчальні компоненти в мемуарно-історичній повісті такі: - увага до реальних причин протидії чинній політико-державній системі "Гайдамак" Сомова, "Предания о Гаркуше" Квітки-Основ'яненка ; - вимогливість до культурного рівня політичного спілкування, потреба орієнтування на певний ідеал "Вивеска" Квітки-Основ'яненка ; - об'єктивність у визначенні першорядних економіко-політичних завдань незалежно від панівної ідеології "1812 год в провинции" Квітки-Основ'яненка ; - діахронічність аналізу формування економічних та геополітичних умов "Основание Харькова" Перехід до нових естетичних критеріїв художнього моделювання вітчизняної та зарубіжної історії призвів до чіткішого оформлення жанрових ознак історичної повісті. Костомарова, Марка Вовчка, Стороженка засвідчують певні елементи "романного мислення" зокрема прагнення відобразити специфіку історичної епохи в її цілісностіпроте, приділяючи головну увагу побудуванню сюжету навколо подій, що відбувалися в житті героїв твору протягом тривалого часу, автори свідомо не супроводжували такий сюжет повним розкриттям рис історичної епохи, бо концентрації на розвитку однієї-трьох головних сюжетних ліній дидактичного змісту вже тоді вимагала пригодницька специфіка історичної повісті. Повість цього періоду йде в моделюванні історичного матеріалу різними шляхами - від укладення історичних подій в морально-етичні рамки письменницького світогляду у Костомарова та ідеалізації їх позитивних учасників Марко Вовчок до спроб згрупування комплексу історичних прецедентів навколо синтезованої фольклорної оповіді Різко підвищується інтерес митців до історичної епохи козаччини як джерела яскравих прикладів національного героїзму. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Баран Є. Українська історична проза другої половини ХІХ — початку ХХ століття і Орест Левицький. Реалізм і народність української літератури ХІХ століття. Маковей Осип: Життя і творчість. Євген Павлович Гребінка: Життя і творчість. Історія української літератури ХІХ століття 70-90-ті роки : Підручник у 2 кн. Історія української літератури: Література другої половини ХІХ століття. Історія української літератури Література 70-90-х років ХІХ ст. Твори: В 2 т. Українська романтична проза 20-66-ті роки ХІХ століття. Встане славна мати Україна. Маковей Осип Критико-біографічний нарис — Твори: У 2 т. Зібрання творів: У 50 т.

Смотрите также:



Коментарии: